Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.
Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник.
День Незалежності України – це одне з найважливіших свят для українців. Це свято особливе, як унікальні ті події, що відбувалися у 1991 році. У цьому році нашій прекрасній, волелюбній, незалежній державі виповнюється 33 роки. Напевно, зараз у кожного з нас одна спільна мрія - мир на нашій рідній землі.
Напередодні свята у бібліотеці комунального закладу «Роздільнянська публічна центральна бібліотека » проходять тематичні заходи: книжкова виставка-панорама «Незалежність - висока мета України», матеріали яких висвітлюють тривалий шлях пройдений нашою державою та перспективи розвитку України.
Також була презентація документального фільму під назвою" Барвиста країна-моя Україна" на якій були присутні робітники з Роздільнянського районного відділу філії Державної установи"Центр пробації" в Одеській області зі своїм вихованцем. Мета заходу:висвітлення усіх мальовничих куточків нашої країни, історія та звичаї.
Пишаємося нашою державною символікою та вивчаємо її історію!
День Державного Прапора — не просто офіційне свято, а символ національної гідності та незалежності, що має глибоке значення для кожного українця. Синьо-жовтий прапор став символом боротьби за свободу і незалежність, особливо в сучасний період, коли Україна відстоює свою територіальну цілісність. Цей день нагадує нам про важливість національної єдності та про те, що кожен з нас є частиною великої та могутньої країни.
Вшанування прапора — це спосіб виразити нашу солідарність і повагу до всіх тих, хто боровся і продовжує боротися за мир і процвітання нашої держави. Отже, День державного прапора України — це не лише історична пам’ять, але й жива традиція, що надихає та об'єднує українців на шляху до світлого майбутнього.
Робітники Роздільнянської публічної бібліотеки до дня Державного Прапора підготували виставку-символ під назвою "Символ віри і надії ". В цей день на свято до нас завітали співробітники Роздільнянського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області. Робітники бібліотеки провели короткий огляд літератури, яка була представлена на виставці.
На сьогоднішній день існує велика проблема, яка полягає у небажанні та незацікавленості молоді у читанні. Підростаюче покоління дедалі більше байдужіє до книжок, що їх йому замінюють телебачення, комп’ютери, Інтернет. Це негативно впливає на розвиток особистості сучасної молодої людини, знижує загальний рівень освіти, культури, духовності. Давно відома істина: від того, що і як читає молодь, залежить майбутній інтелектуальний і економічний потенціал суспільства.
В центральній бібліотеці міста Роздільна була проведена виставка «Українська молодь читає» з метою залучення більшої кількості молоді до читання, збільшити особисту впевненість читачів і навчити їх отримувати задоволення від читання, сприяти розкриттю інноваційних ідей.
Відсвяткувати це свято – просто, прочитати «живу» книгу. В цей день гаджети відходять на другий план. Справжні книголюби – це ті люди, які читають паперові книги, люблять запах фарби новенької книги, шурхіт сторінок, глянець обкладинок.А ще вони дуже полюбляють витрачати гроші на нові книги, хоча вдома вже може бути поличка непрочитаної літератури.
Наші читачі також відзначають цей день та завітали до бібліотеки, щоб взяти свою живу книгу.
Людина наповнена тим, що вона читає. Читайте гарні, позитивні, сучасні українські книги. Нація, що читає – незламна!
Україна разом з усім світом 2 серпня відзначає Міжнародний день голокосту ромів — Калі траш (Чорний жах), як його називають самі роми.
В Україні його відзначають відповідно до Постанови Верховної Ради від 8 жовтня 2004 року.
Складовою частиною нацистського «нового порядку» в Україні стало знищення ромського населення. Найбільш численних втрат зазнали роми, які проживали у Києві, на території Криму, Закарпатської, Вінницької, Одеськіої, Сумської, Черкаської та інших областях нашої держави.
Саме 2 серпня 1944 року нацисти в концтаборі Аушвіц-Біркенау (Освенцим) влаштували «Циганську ніч», знищивши понад 20 тисяч ромів. Остаточну кількість загиблих під час репресій не встановлено. Загалом за роки Другої світової війни нацисти, здійснюючи расистську політику етноциду, вивезли з окупованих країн і замордували в концтаборах близько 500 тисяч ромів.
Затримання й у багатьох випадках знищення ромів відбувалося
не лише за ознакою етнічної належності, а ще й соціального статусу (в окупаційних директивах про них ішлося як про «асоціальний еле- мент» на підставі расистського міфу про ромів як «злочинний народ»). Згідно з нацистською ідеологією, кожна раса задля уникнення конфлік- тів має посідати певну нішу – тих, хто потенційно може провокувати конфлікти, насамперед ромів, вважали чужаками.
За багатьма свідченнями, ромів на окупованих радянських терито- ріях почали масово розстрілювати задовго до ухвалення рішення щодо депортації ромів у нацистські табори. Кочові табори розстрілювались навіть рядовими солдатами за власною ініціативою. Їхня мотивація підживлювалась відчуттям власної безкарності.
Найінтенсивніше «циганське питання» розв’язувалось на територіях,
які перебували під юрисдикцією військової адміністрації. Айнзацгрупи мали право здійснювати репресивні заходи стосовно цивільного населення. Тобто в окремих регіонах, залежно від конкретної ситуації, керівники айнзацгруп могли на свій розсуд визначати тих, хто становив «загрозу» Вермахту. До такого типу територій належала окупована Київщина, яка згодом поетапно увійшла до Генерального округу Київ – складової частини Райхскомісаріату Україна. На момент передачі території області у підпорядкування цивільній адміністрації значну частину ромів регіону було знищено.
Расова сегрегація як одна із форм геноциду ромів України знайшла вияв у виникненні та функціонуванні таборів праці, створених у південних регіонах України, які входили до складу Трансністрії. Плани вирішення «циганського питання» передбачали заходи від насильницької асиміляції до виселення на землі за Дністром, а також стерилізацію.
Сучасна політика української держави насамперед спрямована на етнічне відродження ромів України, їх самоідентифікацію й самоствердження на базових ціннісних принципах культури європейського та світового співтовариства.
У ніч проти 29 липня, у виправній колонії в Оленівці (це окупована територія Донеччини) масово загинули полонені українці: щонайменше 53 вбитих і 70 поранених. Серед жертв – захисники Маріуполя з «Азовсталі».
.jfif)
