" Крути 1918 "

  В Україні  29 січня, відзначають День пам'яті Героїв Крут, вшановуючи пам'ять полеглих у бою студентів і курсантів, які в 1918 році ціною життя стримали  переважаючі сили більшовицьких військ, що сунули з Росії на українську столицю.

  Бій під Крутами  - це героїчна й водночас трагічна подія. Вона знаменувала початок нової епохи національного пробудження  українців, усвідомлення  права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей – найкращих представників українського студентства.

  Бій під Крутами і його значення:

  У битві на залізничній станції Крути (в Чернігівській області), що за 130 кілометрів від Києва, з українського боку брали участь 520 воїнів - студентів і бійців вільного козацтва, а від російського окупаційного більшовицького контингенту була 4,8-тисячна армія під командуванням Михайла Муравйова.

   Сам бій тривав близько 5-6 годин, але в його результаті стрімкий наступ ворога було зупинено, і сили противника втратили боєздатність на 4 дні, до того ж були змушені відремонтувати підірвані та зруйновані мости і залізничні шляхи, щоб продовжувати наступ на Київ.Така затримка окупантів дозволила делегації від УНР укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

 Останки молодих героїв були поховані в Києві на Аскольдовій могилі. Поет Павло Тичина присвятив подвигу захисників свій знаменитий вірш "Пам'яті тридцяти".

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квитне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

                                      

" Україна пам'ятає - світ визнає"

 27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц - Біркенау неподалік польського Освенціма.

  Варто нагадати, що Голокост з грецької перекладається як "всеспалення" й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, Голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу, як неповноцінних, шкідливих. Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. До 1943 року Бабин Яр залишався місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – роми, душевно хворі, українські націоналісти. Після зайняття Одеси румунські військові розстріляли близько 20 000 місцевих євреїв; біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. Загалом на землях Бессарабії та Буковини були  знищені більше 300 000 євреїв.

  В пам'ять про невинно убієнних за національними, етнічними, релігійними, культурними ознаками в КЗ «Центральній міській  бібліотеці» була проведена виставка під назвою"Україна пам'ятає - світ визнає".

  Схиляємо голови у скорботі за навіки полеглими у безіменних могилах і печах крематоріїв. Зробимо все можливе, щоб найбільші суспільні цінності – свобода, гуманізм, мир та злагода – завжди панували на нашій українській землі!

«Моя Україна - велична і сильна»

       День Незалежності України – це одне з найважливіших свят для українців.               

   Це свято особливе, як унікальні ті події, що відбувалися у 1991 році. У цьому році нашій прекрасній, волелюбній, незалежній державі виповнюється 32 рік. Напевно, зараз у кожного з нас одна спільна мрія - мир на нашій рідній землі.   

Напередодні  свят у Роздільнянській центральній міській  бібліотеці оформлено книжкову виставку до дня незалежності під назвою:  «Моя Україна - велична і сильна», та  виставку-символ «Прапор миру, вірності і волі», матеріали яких висвітлюють тривалий шлях, пройдений нашою державою та перспективи розвитку України. Де ми пропонуємо поглянути на нашу державу під різними кутами.  

 До Дня Державного Прапора України  та Дня  Незалежності в центральній міській бібліотеці відбувся перегляд документального фільму "Шлях незалежності" .

   День Державного Прапора – це свято всіх поколінь українців, незмінний символ патріотизму. Це данина поваги символу держави, що пройшов довгий - часом героїчний, часом трагічний шлях. Під рідним прапором український народ утвердив віковічну мрію про державність, соборність і самостійність. Благородні синій і жовтий кольори неба і пшениці символізують велику працю наших людей від сходу до заходу України, й з півночі до півдня.

В ХІІІ – ХУІІІ ст. ця традиція поєднання жовтого і блакитного поширилась і на герби тогочасних міст – Києва, Миргорода, Чернігова. Ці кольори були притаманні і учасникам гайдамацького руху, і під ними формувались перші українські національні військові об'єднання.

Державний Прапор уособлює усі прагнення та надії українського народу на краще майбутнє. Тож нехай синьо-жовтий стяг і надалі вселяє в серце кожного українця гордість, та спонукає на нові подвиги заради своєї Батьківщини наших захисників та захисниць.

   Працівники  бібліотеки щиро вітають  з 32-ю річницею Незалежності України. Нинішній рік – це рік великих випробувань, пора сподівань і надій, нехай же всі вони справдяться. Від усього серця бажаємо усім, щоб життя завжди було яскравим і багатим, як кольори нашого Державного стягу: синім і мирним, як небо, та жовто-золотистим, як пшеничні поля України! Пишаємося нашою державною символікою та вивчаємо її історію! Нехай якнайшвидше над нашою державою засяє сонце ПЕРЕМОГИ!

ЩО ДЛЯ МЕНЕ УКРАЇНА?

Що для мене Україна?

Це уся моя родина, 
Мої друзі і знайомі, 
Мир і спокій в нашім домі. 

Це лани широкополі, 
Це і верби, і тополі, 
Це калина біля тину 
Й мова наша солов'їна. 

Україна — ліс і доли, 
Ріки, і моря, і гори. 
Це хатини і садочки, 
Квіти й птахів голосочки. 

Україна — це щоднини 
Сміх маленької дитини. 
Ніжність мамина і пісня, 
Що від серця лине звісно. 

Україна — це солдати, 
Що нас вміють захищати. 
Це найкращая країна, 

Неповторна і єдина!  

Проєкт " Пам'яті Героїв Роздільнянщини " - Сергія Главчева.

 «Живі, поки пам’ятаємо»

Герої не вмирають! Вони навічно залишаються в наших серцях і пам’яті.

Широкомасштабне вторгнення росії спричинило нову хвилю героїзму, стійкості захисників України та, на превеликий жаль, болючих втрат.

 Загибель кожного Героя, який самовіддано боронить кордони України – це нестерпний біль для всіх нас, який не затихне ніколи.

 В рамках проєкту "Пам'яті Героїв Роздільнянщини" редакція газети " Вперед" в стінах Центральної міської бібліотеки  провела  зустріч з сім'єю Героя Сергія Главчева .

 Син Сергія Главчева, Михайлик , якому 5 років разом зі своєю  матір'ю Людмилою  Главчевою  розповіли про страшну трагедію в Миколаєві, про митарства, які пройшли разом із батьком та братом, коли їздили на упізнання тіл.

  Людмила Главчева розповідала про свою надію на те, що її чоловік живий, та про те пекло, яке довелось переживати 9 місяців, допоки отримали результати ДНК.  

 Невимовно шкода, що ми втрачаємо найкращих. Нікого з нас не може залишити байдужими смерть молодих людей, життя яких обірвалося за мирне небо для кожного з нас. Ми втомилися жити в умовах гібридної війни і перманентної тривоги через можливий масштабний збройний конфлікт із росією. Ми більше не можемо і не хочемо втрачати тих, хто повинен будувать майбутнє України. 

 Ми завжди будемо пам’ятати та дякувати цим мужнім та великим людям. Завдяки їм ми живемо та маємо майбутнє! Ми зробимо усе можливе, аби пам’ять про героїв була збережена та зміцнена та передана багато поколінь вперед. Наша пам’ять про них – світла, вдячність їм – безмежна, шана – найвища. Пам’ятаємо і пам’ятатимемо!

 Вічна пам'ять і слава Героям! Мирного неба над Україною!

" Соборність -волі народної дзвін"

  Офіційно в Україні День Соборності відзначають із 1999 року.

Цього дня заведено також згадувати іншу подію, яка відбулася на рік раніше, 22 січня 1918 р. - ухвалення IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

 Ідея соборності бере свій початок від об'єднання давньоруських земель навколо княжого престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Упродовж століть її практичним втіленням опікувалися українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.

 У XVIII - на початку XX ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях найкращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.

 Нині Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань.   Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.

 Радянська та російська пропаганда протиставляла українські регіони, нав’язувала уявлення про різні “сорти” українців. Проте в сучасному спротиві російській агресії ми довели свою згуртованість і спільне прагнення жити у вільній державі, яка сама визначає майбутнє. 

 Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього, як на полі бою, так і в тилу. Коли ми, з різних регіонів, разом працюємо, боремося з окупантами, створюємо знакове і важливе, адже ціль у нас спільна: незалежна, демократична і соборна Україна. Єднаймося!

                                     

"242 дні мужності"

 

16 січня в Україні вшанували  захисників Донецького аеропорту.

День пам’яті «кіборгів» 16 січня позначений у новітній історії України як дата вшанування захисників, які тримали оборону Донецького аеропорту від російських окупантів та терористів.

Бої за Донецький аеропорт — одні з найзапекліших у війні на сході України — тривали з травня 2014-го до 20 січня 2015 року. Понад 242 дні українські військові, добровольці, медики й волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ і проросійських бойовиків, затято відстоюючи рідну землю. Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а захисники терміналів отримали почесне ймення «кіборги».

" Разом - ми сила"

 22 грудня 2005 Генеральна Асамблея ООН проголосила, що Міжнародний день солідарності людей (International Solidarity Day) буде щорічно відзначатися 20 грудня.

Резолюція ООН посилається на Декларацію тисячоліття, в якій говориться, що солідарність в ХХІ столітті – одна із фундаментальних цінностей людства.

Солідарність – єдність переконань і дій, взаємодопомога і підтримка членів соціальної групи, що ґрунтуються на спільності інтересів і необхідності досягнення загальних суспільних цілей, спільна відповідальність.

 

 

  Солідарність світової спільноти з Україною в боротьбі за нашу територіальну цілісність та суверенітет неймовірна! А єдність українського народу, наша солідарність є запорукою нашої майбутньої перемоги.

20 грудня рішенням Генеральної Асамблеї ООН в усьому світі відзначається Міжнародний день солідарності людей. З появою цього свята, датою заснування якого вважається 22 грудня 2005 року, вся світова спільнота почала активніше демонструвати свою єдність. В ідеях Організації Об'єднаних Націй солідарність людей полягає не тільки в схожості переконань, але і в конкретних діях, спрямованих на взаємодопомогу і підтримку кожної людини на планеті.

Основні ідеї свята стосуються спільної відповідальності всіх країн і народностей за події довкола. Цей день — нагадування про масову бідність, яка панує в багатьох країнах, про глобальні проблеми навколишнього середовища, проблеми рабства і поширення смертельно небезпечних захворювань.

 Цей день, зазвичай, широко висвітлюється в засобах масової інформації. Обов'язковим атрибутом усіх заходів є емблема ООН — проекція планети Земля, оточена гілками оливи, які символізують мир.

" Життя, що схоже на театр"

                                                                              «Кожен тепер українець, лягаючи,

в голови мусить класти клунок думок
про Україну і вставати разом з сонцем

із клопотами про Україну...»

(Микола Куліш «Патетична соната»)

 

  Микола Гурович Куліш – один із засновників нового українського театру, викривач соціальних та ідеологічних ілюзій, який, як і герої його творів, став жертвою більшовицького терору. Драматург Микола Куліш вимагав, «щоб глядачі не плескали в долоні, а мовчки й суворо вийшли з театру й знали, що голод і революція залишаються голодом і революцією». Він увійшов у історію української літератури як один з найталановитіших творців «розстріляного відродження», який набагато раніше за інших збагнув, що молох радянського тоталітаризму зводить нанівець ціну людського життя.

   За словами активного учасника української діаспори Ю. Лавріненка, «Куліш досконало знав і відчував український світ, його дух і найглибші традиції. А вже щодо України сучасної, то ліпшого знавця, ніж Микола Куліш, мабуть, не було серед письменників».

   За десятиліття творчої праці митець створив майже півтора десятка п’єс, які входять до національної літературної класики. Такі його твори, як «Народний Малахій», «Патетична соната», «Маклена Граса», складають європейську художню скарбницю.

    Твори М. Куліша, заборонені у 30-ті роки XX століття, поверталися на українську сцену важко, з великими втратами, здебільшого кружним шляхом, через іншомовні переклади та постановки. За роки незалежності Української держави його творчість повернулась українському народу у повному обсязі. П`єси митця користуються успіхом у глядачів на сценах українських театрів. Здійснено видання повного зібрання та окремих творів, листів, статей та виступів митця. З'являються нові дослідження про життя і творчість М. Куліша.

    До річниці письменника пропонуємо вашій увазі книжкову виставку-колаж із циклу Сузір’я майстрів пера» «Життя, що схоже на театр».

​

​