" Павло Чубинський - творець державного гімну "

   Павло Платонович Чубинський — відомий вчений-етнограф, поет і журналіст, юрист, активний діяч українського національного руху на Правобережній Україні. Він народився на хуторі поблизу Борисполя. Павло Чубинський походив з української шляхти. Його давнім предком був козак Іван Чуб, похований у Борисполі. Однак прадід відомий уже під більш "шляхетним" прізвищем — Чубинський.

  Тут Павло Платонович і народився. Мав двох сестер і двох братів. Учився в Переяславському повітовому училищі, Другій київській чоловічій гімназії. Затим закінчив університет у Петербурзі. Там зійшовся із Шевченком, захоплювався ним, писав вірші "під Кобзаря" й у чомусь повторив долю поета: удруге його вислали з України через донос Юзефовича — того самого, який колись здав жандармам Шевченка й кириломефодіївців. Після закінчення університету Чубинський повернувся в Україну. Як правник, вважав за обов'язок допомагати селянам, які тоді звільнились од кріпацтва й мали багато клопоту з власністю на землю. Дивився на справу як юрист і як поет. Одна з його тодішніх робіт називалася "О значении сказок, пословиц и песен для криминалиста". 

  Був закоханий у Лізу Рашевську, сестру приятеля з Чернігівщини. Дружив із молодими українофілами — Миколою Лисенком, Михайлом Драгомановим, Олександром Кістяківським. Хтось доніс, що компанія збирається таємно на хуторі Чубинському. Там є каланча, на ній нібито вивішують сигнальний прапор, який видно за 25 верст аж у Києві. Це було дурницею, але доноси наробили переполоху. Чубинського арештували й вислали в Архангельську губернію. Він вимагав слідства, адже звинувачення були смішні: відвідував могилу Шевченка, там "пил водку с простолюдинами и распевал возмутительные малороссийские песни". Слідства так і не було. Утім, у батька питали, чи не бачив він у сина заборонених книг. Той відповів: "По моей более чем 60-летней старости и изувечью лишенный левой ноги и слабости зрения никаких книг вовсе не читаю". 

   На засланні Чубинський провів майже сім років. Був чиновником з особливих доручень при тамтешніх губернаторах; ті не могли ним нахвалитися. Зрештою він сам себе не тільки визволив із заслання, а й проклав дорогу у вищі наукові сфери Російської імперії. Його статистико-економічні дослідження Архангельської губернії були такими цінними, що губернатор князь Гагарін просив нагородити засланця орденом Св. Станіслава. Цар ідею підтримав. Чубинському дозволили повернутися в Україну. 
Чубинський влаштувався тоді служити у цукроварній фірмі Яхненків і Симиренка. Тут він познайомився з Катериною Порозовою, сестрою дружини інженера-цукровара Толпигіна й у 1872 р. — одружився. 

Імператорське Російське географічне товариство влаштувало експедицію для вивчення України. Очолив її Чубинський. За три роки зібрав стільки матеріалу, що навіть тепер семитомник "Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край" залишається взірцевим. За цю роботу отримав кілька нагород, зокрема, золоту медаль на Географічному конгресі в Парижі. 

  Завдяки Чубинському 1873 року в Києві відкрито Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, прообраз нашої Академії наук. Тоді ж Чубинський провів у Києві перепис, який показав, що більшість киян вважають рідною мовою українську. 

    Старий Юзефович назвав це провокацією, наскаржився цареві. Чубинського знову усунули з України, а київський відділ Географічного товариства закрили. У Петербурзі він служив у міністерстві шляхів сполучення. Здоров'я мав підірване. Сучасники знали його чорнооким, носатим і губатим, дуже живим і темпераментним. І ось ця "капітальна споруда", як писав про нього Кістяківський (чоловік рідної сестри Чубинського) перетворилася на руїну. Він мав хворобу мозку, перестав упізнавати людей. Лікування не допомагало. Випросили дозвіл виїхати в Україну, де він уже не був шкідливим для імперії. Жив практично рослинним життям майже сім років. Коли помер, Кістяківський записав у щоденнику: "Це була давно бажана смерть".
 
   Є версія, що пісню "Ще не вмерла Україна" запозичено з мазурки "Єще Польска нє зґінела", згодом польського гімну. Чубинський нібито чув цю пісню на Півночі від польських засланців. Насправді свій текст він написав до того, 1862 року, в Києві на Великій Васильківській, 122, у домі купця Лазарєва, де автор квартирував (тепер на тім місці дім номер 106). Якось там співали пісню сербських повстанців, де були слова "Серце біє і кров ліє за нашу свободу". На боці сербів за незалежність від Османської імперії воювали двоє братів Чубинського. Він майже за півгодини написав свій текст. Спершу пісню співали на сербський мотив, потім на музику Лисенка. 1863 року текст потрапив у Галичину, де Михайло Вербицький написав музику, відому тепер. Пісню довго вважали народною. Цей текст навіть опинився у збірці кубанських козацьких пісень, виданих 1966 року — коли в Україні за "петлюрівський гімн" можна було поплатитися таборами або психушкою. Дослідник Дмитро Чередниченко подає 20 варіантів тексту й підкреслює, що перший рядок у Чубинського звучав так: "Ще не вмерла України і слава, і воля".

   

" Одещина: подорож у часі "

  Публічним бібліотекам для того, щоб вижити сьогодні, потрібно відповідати вимогам часу і потребам громади. Бути корисними і цікавими населенню свого мікрорайону, стати більш відкритими і дружніми, запропонувати населенню нові послуги, подати нові ідеї громадській спільноті, залучити різні вікові категорії до співпраці на благо самих же людей - головне завдання публічних бібліотек.

 Робота з громадою і на благо громади майже завжди пов’язана з краєзнавством. Традиційні форми краєзнавчої роботи публічних бібліотек під впливом часу повинні змінюватися, ставати більш яскравими і ефективними, наближеними до жителів і завжди проводитися за участю населення.

У Роздільнянській міській бібліотеці  була проведена виставка " Одещина: подорож у часі " на якій були представлені книги та історичні фотоальбоми нашого краю. Всіх бажаючих ознайомитися з літературою запрошуємо до нашої бібліотеки!

"10 років спротиву"

 Щорічно 26 лютого Україна відзначає День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, який був запроваджений Указом Президента України. З метою вшанування мужності і героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, у відстоюванні територіальної цілісності України.У Роздільнянській міській бібліотеці  оформлено викладку інформаційних матеріалів « 10 років спротиву».

 

"Мова рідна -найдорожчий скарб"

 "Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.

Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна
і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося,
то матимемо дуже невтішну перспективу".
Ліна Костенко

   21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано в листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі.

   У світі налічується безліч мов. За попередньою оцінкою їх кількість становить близько 6 тисяч. Мова кожного народу самобутня, розкриває менталітет і традиції нації, формує свідомість людини. Знання мови допомагає розширити кругозір, глибше проникнути в культуру іншої країни.
   Учені довели, що вік нашої рідної української мови – 7 тисяч років. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. Для нас рідна мова – це не тільки безцінна спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

   Для усіх бажаючих та тих, хто прагне удосконалювати свої знання з рідної мови, центральна публічна бібліотека презентує тематичну книжкову виставку "Мова рідна - найдорожчий скарб".
  Постійна читачка нашої бібліотеки Вікторія, зачитала вірш Г.Кирпи "Мова моя".       

 

"Небесна сотня молиться за нас"

   20 лютого Україна вшановує пам'ять героїв Небесної Сотні – українців, які змінили перебіг історії нашої держави.  Ніхто не в праві забути морозні дні зими 2013 – 2014 років, коли від напруги закипала в жилах кров, коли в ім’я віри і правди в Києві на Майдані, на вулицях Грушевського та Інститутській, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України, один за одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях червоними квітами пам’яті…

З нагоди десятої річниці вшанування Героїв Небесної Сотні в Центральній міській  бібліотеці  проведено виставку-реквієм «Небесна сотня молиться за нас" .   

" Обпалені вогнем трагічним"

  Афганістан...Промовляючи це слово, болить душа, і крається серце, коли на пам’ять спадають ті страшні події. Це була страшна війна, на якій сини України виконували свій інтернаціональний обов'язок . 15 лютого минає 35 років з дня виведення радянських військ з Афганістану. Ця війна назавжди залишиться болем у серці нашого народу.

   Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих наших земляків, воїнів – інтернаціоналістів, які не повернулися живими до батьківських осель. 

  Віддаючи данину пам’яті героям афганської війни працівники Центральної бібліотеки оформили книжкову виставку «Обпалені вогнем трагічним». До уваги відвідувачів бібліотеки представлено книги про війну в Афганістані, фотографії учасників бойових дій,що загинули на Афганській землі.

  Нехай вічний вогонь пам’яті не згасне над загиблими воїнами-інтернаціоналістами. Він попереджує, він закликає: не місце війнам в житті людей! Хай чорну війну навічно переможе світлий, чистий, ясний мир! Адже щоб мати майбутнє, треба пам’ятати та шанувати своє минуле, бо пам’ять єднає покоління.

" День закоханих у бібліотеці "

 

   Кохання – найзагадковіше з усіх людських почуттів, яке окриляє, дає сили і натхнення, радість і захоплення. Кохання – це святе почуття, яке заслуговує на свій день, на своє свято. І ось таке свято є 14 лютого - День святого Валентина. Цього дня навіть повітря сповнене любов’ю. Амури поспішають поєднати пари, почуття яких перевірені часом та допомагають зустрітись половинкам, які загубились. Адже саме кохання здатне розтопити кригу в серці й подарувати відчуття весни.

   Працівники центральної міської бібліотеки підготували   святкову виставку під назвою «День закоханих в бібліотеці»  В книгозбірні, з нагоди цього романтичного свята, вирувала гарна та затишна атмосфера. 

ЛЮБИТИ — ОЗНАЧАЄ НЕ ДИВИТИСЯ ОДИН НА ОДНОГО,

ЛЮБИТИ — ОЗНАЧАЄ ДИВИТИСЯ В ОДНОМУ НАПРЯМКУ!

" Україна - Батьківщина.Я її мала частина"

  Для посилення консолідації українців, зміцнення стійкості на тлі зростання гібридних загроз, пропагандистського та морально-психологічного тиску на суспільну свідомість 16 лютого президентським указом №53/2022 від 14 лютого 2022 року оголошено Днем єднання. У День єднання Державний Прапор України піднято на будівлях усіх населених пунктів країни, о 10:00 – виконано Державний Гімн, а українці одягли синьо-жовті стрічки. День єднання – зовсім молоде свято, яке має згуртувати українців і показати, що ми – єдиний народ.  

   До цієї дати у бібліотеці Роздільнянської громади оформлено книжкову виставку патріотичного спрямування “ Україна - Батьківщина.Я її мала частина.” 

"Прочитав сам - порадь другому".

     Читання – пожива для розуму і душі. Але виявляється, це ще й свого роду ліки. Британські нейрофізіологи з університету Сассекса дійшли висновку, що жодне заняття не розслабляє людину так, як читання книг.

  З метою популяризації читання української художньої літератури 07.02.2024р. провели читацьку естафету  "Прочитав сам - порадь другому".

Користувачі бібліотеки пропонували один одному книжки, які вони прочитали і  які їм найбільше сподобалися.

Як виявилося, вони не тільки люблять, читають, шанують та рекомендують один одному не лише сучасну українську художню книгу, навіть класику. 

Як класична, так і сучасна література утверджує вічні цінності, правду, якою б гіркою вона не була, моральність, нагадує хто ми, чиїх батьків діти. Саме такі твори українських письменників пропонували один одному читачі.

"Кобзар" Тараса Шевченка, "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького, твори Івана Франка і досі залишаються улюбленими книгами багатьох користувачів.

 Найбільш популярні серед користувачів твори таких українських письменників: В.Лиса, В.Шкляра,А.Кокотюхи,Л.Дашвара, А.Куркова, С. Талан, С.  Лойко, К. Гнатко, О.Забужко та ін.

  Тож приходьте до бібліотеки! Читайте! Обмінюйтесь враженнями від прочитаних книжок та рекомендуйте їх іншим.  Ми завжди раді бачити вас, шановні читачі!