«Поезія єднає серця».

 

« Майстерність пера – майстерність серця»

Поезія – це той дзвінкий струмок,

Що витікає з надр душі твоєї,

Це мрії у тлумаченні думок,

Що з вірою вселяються в надію!

Поезія – це струни відчуттів,

Це музика Вселенської любові,

Поезія – це скарб усіх віків,

Це діамант величиною в слово!

Кажуть, колись один із письменників вибудував своєрідну шкалу людських радостей. В цьому переліку були багатство, любов, слава, влада… І кожна з цих радостей не могла наситити повністю людське життя, і тільки на вершині цієї шкали сіяла величним світлом вища радість, котра може завоювати людину повністю – це радість творчості.

Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості. Поезія – це голос істини, голос правди, який єднає серця. Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртувати не лише націю, а й об’єднати людство.

« Поезія – це не « найкращі слова в найкращому порядку», це вища форма існування мови»,- сказав Йосип Бродський.

Завдання поезії – розтривожити душу, примусити людину відгукнутися. Це нематеріальний, але цілком відчутний дотик.

Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

У Всесвітній день поезії як не пригадати творчість славетної української поетеси Ліни Василівни Костенко, яка 19 березня відмітила свій 93-ій день народження.

І все на світі треба пережити ,

Бо кожен фініш – це по суті старт.

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

 Ліна Костенко – найяскравіша зірка на небі сучасного письменництва. Вона не просто геніальний поет – це складна, щедра на добро, спрагла до щастя і волі  душа.

Я вибрала долю собі сама,

і що зі мною не станеться, —

у мене жоднихпретензій нема

до Долі — моєїобраниці.

 Українській літературі поталанило, що в ній є постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів. У символічному двобої світла і темряви, життя і смерті, тимчасовості і вічності, представленого її поезіями, завжди звучить настрій неминучої перемоги.

Ліну Костенко знають, люблять і обожнюють мільйони людей в Україні і в світі. Слухаючи її поезії, не можливо приховати захоплення красою і вишуканістю її поетичного слова.

                                                       Поезія – це свято, як любов,

О, то не є промовка побутова!

І то не є дзвінкий асортимент –

               Метафор, слів – на користь чи в догоду.

   А що не знаю. Я лиш інструмент,

    В якому плачуть сни мого народу.

Ліна Костенко стала почесним професором Національного університету “Києво- Могилянська академія”, її завжди обожнювали студенти і з трепотом ходили на її лекції пишаючись тим, що можуть слухати “титана” українського слова. У неї чимало регалій: почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка за роман “Маруся Чурай” і збірку “Неповторність”); лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги. Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.

Книги Л. Костенко “Над берегами вічної ріки” (1977), “Маруся Чурай” (1979), “Неповторність” (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її подальший розвиток. Так, як вона подивилася на проблему жіноцтва, її одвічні болі, так ніхто й ніколи не наважувався говорити про стереотипність думок і традицій. “Моя любов сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі!” – обман, жорстокість буденності – усе це пролунало в “Марусі Чурай”. Ліна Костенко була великим знавцем жіночої натури, незламним воїном за честь жінки, такий собі лицар у залізних обладунках під якими ховається чутлива, ніжна, красива жінка. За це її називають феміністкою середини ХХ століття.

У поезіях Ліни Костенко дзвенить безконечна пісня життя. Так добре і затишно всім, хто переступить поріг її творчості. Бо, переступивши раз, кожен з нас там залишаються назавжди!

Центральна міська бібліотека  вітає всіх  з чудовим святом – Днем поезії! Нехай слово, рима і мелодія наповнюють ваші серця вірою і надією, мужністю і відвагою, добром та любов’ю. Хай живе вічна і прекрасна ПОЕЗІЯ!

У читальній залі бібліотеки оформлена виставка – натхнення «Поезія єднає серця».