" В його імені барви України "

"Життя сучасної людини немислиме без того постійного духовного спілкування з книжкою,

яка надихається гордим людським прагненням звеличити самого себе."

В. О. Сухомлинський

 «Енеїда» — перша пам'ятка українського письменництва, яка була написана розмовною українською мовою. Вона започаткувала становлення нової української літератури.

Над своєю поемою "Енеїда" Іван Котляревський працював біля 30 років.
Три перші частини були надруковані у 1798 році. Четверта вийшла друком в 1809 році. П'яту частину читачі отримали в 1822 році. А повний текст твору був готовий в 1825-1826 роках, проте надрукували його після смерті письменника – в 1842 році.

Над своїм твором Котляревський почав працювати у 1794 році. Довгий час його “Енеїда” поширювалася в рукописних списках, які подекуди суттєво відрізнялися один від одного. Зрештою одна з копій дісталася Петербурга і потрапила до рук видавця й мецената, родом з Конотопа, колезького асесора Максима Парпури. Той завідував друкарнею Медичної колегії, де мав за помічника ще одного українця, вихідця зі Стародубщини - Йосипа Каменецького. Спільними зусиллями вони в 1798 році видали перші три частини “Енеїди”.

 "Енеїда" - дуже цікава сама по собі історія, а ще з такою мовою як у Котляревського. Іде текст якийсь, а потім - перл.

"Енеїда" - це не поема, це музична річ. Вона так побудована літературно, що під неї можна не те, щоб оперу, а мюзикл робити і співати. І театр може бути, і балет. В "Енеїді" закладено стільки всього - різні жанри…

Взагалі "Енеїда" вишліфувала українську мову і любов до України. І студія стала українською. Це такий момент - хочеться будувати і співати, зростати і діяти; вона спонукає до цього.