З давніх-давен, хустка для українців була символом прихильності, любові, вірності в коханні, прощання і скорботи, а також оберегом. Хустка – «хистка» від слова хистити, захищати. Вона захищає голову, плечі від холоду, спеки, дощу і вітру. Це елемент одягу переважно жінок, який пов’язують на голову, шию, накидають на плечі. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому хустина була обов’язковим головним убором заміжньої жінки.
Хустка була ще і маркером соціального стану жінки – заможні жінки носили хустки із дорогих тканин, бідні – з дешевших.
В Україні хустка крім побутового значення мала ще і обрядове:
– розстеляли м’якеньку хустинку, щоб заповити маленьку дитинку,
– коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу. «Дай мені, мамо, хустку на щастя, хай буде на згадку вона, щоб не була поміж нами далека чужа сторона»,
– коли козаки вирушали з військом у похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустку, як символ вірності у коханні: «Дарувала шиту шовком хустину, щоб згадував на чужині…»,
– під час вінчання молодих людей їхні руки пов’язували хусткою,
– покриття голови нареченої хусткою символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя,
– після смерті рідних, як знак жалоби, носили чорну хустку. На похоронах всім жінкам, які були присутні на процесії, перев’язували ліву руку хусткою і хусткою тримали свічку.
Багато традицій, пов’язаних з хусткою, збереглися в Україні й донині. Здавна хустка вважалась українським національним аксесуаром, який зберігає в собі старовинні традиції. В центральній міській бібліотеці пройшла виставка "Ой,хустка,хусточка" з якою ознайомилися учні 10-Б класу ЗОШ №2.
Немає коментарів:
Дописати коментар