З давніх-давен, хустка для українців була символом прихильності, любові, вірності в коханні, прощання і скорботи, а також оберегом. Хустка – «хистка» від слова хистити, захищати. Вона захищає голову, плечі від холоду, спеки, дощу і вітру. Це елемент одягу переважно жінок, який пов’язують на голову, шию, накидають на плечі. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому хустина була обов’язковим головним убором заміжньої жінки.
Хустка була ще і маркером соціального стану жінки – заможні жінки носили хустки із дорогих тканин, бідні – з дешевших.
В Україні хустка крім побутового значення мала ще і обрядове:
– розстеляли м’якеньку хустинку, щоб заповити маленьку дитинку,
– коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу. «Дай мені, мамо, хустку на щастя, хай буде на згадку вона, щоб не була поміж нами далека чужа сторона»,
– коли козаки вирушали з військом у похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустку, як символ вірності у коханні: «Дарувала шиту шовком хустину, щоб згадував на чужині…»,
– під час вінчання молодих людей їхні руки пов’язували хусткою,
– покриття голови нареченої хусткою символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя,
– після смерті рідних, як знак жалоби, носили чорну хустку. На похоронах всім жінкам, які були присутні на процесії, перев’язували ліву руку хусткою і хусткою тримали свічку.
Багато традицій, пов’язаних з хусткою, збереглися в Україні й донині. Здавна хустка вважалась українським національним аксесуаром, який зберігає в собі старовинні традиції. В центральній міській бібліотеці пройшла виставка "Ой,хустка,хусточка" з якою ознайомилися учні 10-Б класу ЗОШ №2.
З 4 по10 грудня в різних містах України проходить Національний тиждень читання, «Бути своїми»,
що означає зв’язок між поколіннями, а у фокусі тижня — Микола
Хвильовий, якому
виповнюється 130 років від дня народження.
Мета акції — об'єднати
українців навколо читання — як на щодень, так і на довгі роки. Упродовж
читацького тижня по всій Україні відбудеться
низка літературно-мистецьких заходів.
Микола Григорович Фітільов (псевдонім - Хвильовий ) – видатний український письменник, політичний діяч, вчитель, один з найвідоміших представників розстріляного відродження, який активно виступав за тотальну українізацію, відвернення від Москви та світле майбутнє для наступних поколінь. Його забороняли, переслідували, звинувачували, але він продовжував творити й надихати інших.
Народився майбутній прозаїк 13 грудня 1893 року у Тростянці Харківської губернії (зараз територія Сумської області) у родині вчителя. Завжди мав важкий характер, але його любили й поважали. Він створив чимало унікальних творів й започаткував неоромантичну течію психологічного письма. Одні з найвідоміших робіт Миколи Фітільова: “Україна чи Малоросія?”, цикл памфлетів “Камо грядеш?”, новели “Дорога й ластівка”, “Кіт у чоботях”, “Я (Романтика)” та інші. Він не дуже ладив з вчителями… Тому й не дивно, що його двічі виключали з гімназій: Охтирської й Богодухівської. Хвильовий брав участь у Першій світовій та громадянській війнах. За політичними переконаннями вважав себе українським комуністом. Був двічі одружений. Перша дружина – Катерина Гащенко, яка подарувала йому дочку Іраїду, але шлюб з часом розпався та жінка не дозволяла спілкуватися Хвильовому з дитиною. Пізніше він одружився із Юлією Уманцевою, у якої була дочка від першого шлюбу — Любов, яку Микола сприймав як рідну, згодом заповів їй усі авторські права своїх творів. Свої перші художні твори він починає писати у 1917 році. Першими поетичними збірками Миколи Хвильового вважають “Молодість” та “Досвітні симфонії”. У різні періоди, був активним діячем багатьох літературних організацій: “Гарт”, Урбіно, ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури), Пролітфронт.
Микола Хвильовий деякий час перебував за кордоном (хворів на туберкульоз). Жив в Австрії, побував у Німеччині, та все-таки повернувся в улюблений Харків. Він інколи зловживав алкоголем, був невибагливим до одягу та не любив, коли хтось поруч проявляв лідерські риси. Прожив не довго… Хвильовий покінчив життя самогубством (застрелився) 13 травня 1933 року у Харкові.
Смерть
письменника стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й
кінця українського національного відродження 1920-1930 років. Твори Хвильового
ще довго були забороненими.
У Харкові встановлено
меморіальну дошку на місці будинку, де проживав письменник. Також меморіальну
дошку було встановлено у рідному селі Хвильового.
 28 листопада в Україні вшановують пам'ять жертв голодоморів 1921-22, 1932-33 і 1946-47 років. День пам'яті жертв голодоморів є офіційною пам'ятною датою в нашій країні, він випадає на четверту суботу листопада. У ХХ столітті українці пережили три голодомори, але особливо сумне місце в історії займає Голодомор 1932-33 років, який забрав, за різними даними, від 3,9 до 10 мільйонів життів. У результаті організованого радянським тоталітаризмом голодомору вмирали не тільки сім'ї, а й цілі села. Голодомору передувала насильницька колективізація, розкуркулення селян, масовий терор на селі. Українські селяни стали наступними жертвами репресій з боку тоталітарного уряду, слідом за інтелігенцією і духовенством. Керівництво СРСР заперечувало факт масової загибелі українців в результаті Голодомору 1932-33 років, тому точна кількість жертв голоду невідома. Зняти табу з теми Голодомору вдалося тільки після проголошення незалежності України. 28 листопада 2006 року законом України Голодомор був визнаний геноцидом українського народу. У День пам'яті жертв голодоморів в нашій країні традиційно проходять траурні заходи, в церквах проходять поминальні богослужіння за учвсті представників різних конфесій. Проходить загальнонаціональна хвилина мовчання, за якою слідує акція «Запали свічку пам'яті». В цей час українці запалюють свічки біля меморіалів жертв Голодомору і на підвіконнях у своїх будинках.        |
Майдан живе, і буде жити,
Народ, що волі прагне, не здолать,
Бо правду, як Дніпро, не зупинити,
Бо ми – і спів, і гнів, і мир, і рать.
О. Мороз
21 листопада ми відзначаємо День Гідності і Свободи. Цей день – символ боротьби і перемоги, символ єднання заради найвищих ідеалів цивілізованого світу. Всупереч жорстокому тиску антидемократичного режиму українці об ’єдналися і відстояли своє право на вибір достойного життя та майбутнього.
Революція Гідності повернула людям віру у цінності свободи, гідності, та самопожертви, а також кинула виклик диктаторству, подвійним стандартам, корупції.
Значення тих подій неможливо переоцінити, адже протягом листопада 2013 –лютого 2014 років відбулося найважливіше для української нації – пробудження свідомості суспільства.
На сторінках багатьох сучасних книг закарбовано надзвичайно важливий період України і це допомагає всім нам згадати, побачити наскільки той час був епохальним кроком до зміни свідомості української нації.
Революція Гідності сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму і показала важливість національної ідеї. Нині триває за неї боротьба. Наше суспільство здобуло право на зміни. Україна заплатила високу ціну за свій європейський вибір на Майдані і продовжує платити у війні на Донбасі.
Цій знаковій події присвячена книжково – ілюстративна виставка «Ми вільні громадяни вільної держави». Користувачі можуть ознайомитися з друкованими виданнями, представленими на даній експозиції.
Ми проростаємо в Майдани
Серцями, повними надій.
Уже не маси, а титани,
Герої на землі святій.
Свій шлях торуємо до щастя,
До несфальшованих свобод.
І віру вкрасти в нас не вдасться,
Бо ми – нескорений народ.
С. Сірий
27 жовтня - День української писемності та мови. Це одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено 1997 року за ініціативою Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Та раса Шевченка.
Мова є основою духовного багатства народу та інтелектуального потенціалу; найвагоміше надбання кожної окремої людини і найбільша суспільна цінність.
Маємо безцінний дар: одну з наймилозвучніших і найкрасивіших мов світу. Всебічна підтримка державності мови, зростання її престижу, зміцнення та розвиток - почесна місія кожного громадянина України.
Бажаємо, щоб Материнське Слово було для нас духовним джерелом життя і оберегом. Не з примусу, а лише за покликом власного сумління та гідності плекаймо у душі любов до рідної мови.
День визволення України від фашистських загарбників – свято, яке відзначається в Україні щорічно 28 жовтня, в день остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників під час Другої світової війни за межі сучасної території України. Свято встановлене відповідно до Указу Президента України від 20 жовтня 2009 року «…з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності Українського народу у Другій світовій війні…».
Цей день нагадує про одну з найбільш трагічних сторінок нашої історії – нацистську окупацію, яка кривавими смерчами пронеслася нашою країною і забрала десятки мільйонів життів; про неоціненний вклад українського народу в боротьбі з нацизмом, про героїчні подвиги та мужність, про мільйонів життів та скалічених доль, і про біль, який залишиться в серці кожного українця назавжди.
Боротьба за незалежність України продовжується і сьогодні. Вже 9 років поспіль наші воїни відчувають на собі справжню війну, виборюють свободу та захищають українські кордони від ворога. Завдяки вам, відданим Україні та її народу захисникам, українська земля завжди буде сильною та незалежною!
Вічна слава усім захисникам! Миру і злагоди, міцного здоров’я й благословення кожному українцю!
