" Разом - ми сила"

 22 грудня 2005 Генеральна Асамблея ООН проголосила, що Міжнародний день солідарності людей (International Solidarity Day) буде щорічно відзначатися 20 грудня.

Резолюція ООН посилається на Декларацію тисячоліття, в якій говориться, що солідарність в ХХІ столітті – одна із фундаментальних цінностей людства.

Солідарність – єдність переконань і дій, взаємодопомога і підтримка членів соціальної групи, що ґрунтуються на спільності інтересів і необхідності досягнення загальних суспільних цілей, спільна відповідальність.

 

 

  Солідарність світової спільноти з Україною в боротьбі за нашу територіальну цілісність та суверенітет неймовірна! А єдність українського народу, наша солідарність є запорукою нашої майбутньої перемоги.

20 грудня рішенням Генеральної Асамблеї ООН в усьому світі відзначається Міжнародний день солідарності людей. З появою цього свята, датою заснування якого вважається 22 грудня 2005 року, вся світова спільнота почала активніше демонструвати свою єдність. В ідеях Організації Об'єднаних Націй солідарність людей полягає не тільки в схожості переконань, але і в конкретних діях, спрямованих на взаємодопомогу і підтримку кожної людини на планеті.

Основні ідеї свята стосуються спільної відповідальності всіх країн і народностей за події довкола. Цей день — нагадування про масову бідність, яка панує в багатьох країнах, про глобальні проблеми навколишнього середовища, проблеми рабства і поширення смертельно небезпечних захворювань.

 Цей день, зазвичай, широко висвітлюється в засобах масової інформації. Обов'язковим атрибутом усіх заходів є емблема ООН — проекція планети Земля, оточена гілками оливи, які символізують мир.

" Життя, що схоже на театр"

                                                                              «Кожен тепер українець, лягаючи,

в голови мусить класти клунок думок
про Україну і вставати разом з сонцем

із клопотами про Україну...»

(Микола Куліш «Патетична соната»)

 

  Микола Гурович Куліш – один із засновників нового українського театру, викривач соціальних та ідеологічних ілюзій, який, як і герої його творів, став жертвою більшовицького терору. Драматург Микола Куліш вимагав, «щоб глядачі не плескали в долоні, а мовчки й суворо вийшли з театру й знали, що голод і революція залишаються голодом і революцією». Він увійшов у історію української літератури як один з найталановитіших творців «розстріляного відродження», який набагато раніше за інших збагнув, що молох радянського тоталітаризму зводить нанівець ціну людського життя.

   За словами активного учасника української діаспори Ю. Лавріненка, «Куліш досконало знав і відчував український світ, його дух і найглибші традиції. А вже щодо України сучасної, то ліпшого знавця, ніж Микола Куліш, мабуть, не було серед письменників».

   За десятиліття творчої праці митець створив майже півтора десятка п’єс, які входять до національної літературної класики. Такі його твори, як «Народний Малахій», «Патетична соната», «Маклена Граса», складають європейську художню скарбницю.

    Твори М. Куліша, заборонені у 30-ті роки XX століття, поверталися на українську сцену важко, з великими втратами, здебільшого кружним шляхом, через іншомовні переклади та постановки. За роки незалежності Української держави його творчість повернулась українському народу у повному обсязі. П`єси митця користуються успіхом у глядачів на сценах українських театрів. Здійснено видання повного зібрання та окремих творів, листів, статей та виступів митця. З'являються нові дослідження про життя і творчість М. Куліша.

    До річниці письменника пропонуємо вашій увазі книжкову виставку-колаж із циклу Сузір’я майстрів пера» «Життя, що схоже на театр».

​

​

" Ви з нами , герої Чорнобиля!"

            14 грудня в Україні традиційно відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, котрі ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію XX століття, що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.

         Ця пам’ятна дата була затверджена Указом Президента України 10 листопада 2006 року. Саме 14 грудня було офіційно повідомлення про завершення будівництва саркофага над зруйнованим у результати вибуху четвертого енергоблоку ЧАЕС.

         Цей день ми згадуємо їх – тих, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя у ядерному котлі. Попри величезну ціну, яку довелося заплатити, самі ліквідатори-чорнобильці нерідко називають 14 грудня святом.

         До Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в Роздільнянській центральній бібліотеці оформлена виставка-застереження « Ви з нами, герої Чорнобиля!"  , на якій розміщені документальні і художні твори, що висвітлюють важливі питання стосунків людини з мирним атомом і жахливі наслідки аварії, фотографії тих, хто ціною власного життя врятував світ, статті з періодичних видань про соціальний захист постраждалих в аварії.    

  

" Дія. Цифрова освіта "

 

"Дія.Цифрова освіта"

Дія .Освіта- це національна едьютейнмент освітня платформа актуальних знань та навичок. Тут кожен може безоплатно здобути важливі знання .

Портал Дія. Цифрова освіта — це можливість безоплатно навчатися в інноваційному форматі освітніх серіалів за участі експертів і селебріті. Загалом на порталі вже близько 70 освітніх серіалів із цифрової грамотності для юристів, вчителів, медиків, журналістів, держслужбовців, школярів тощо.

Державна платформа Дія. Освіта пропонує всім охочим скористатися безоплатними освітніми ресурсами для опанування нових професій, кар'єрного зростання та підвищення кваліфікації дорослих та молоді. Переходьте за посиланням та здобувайте нові навички та знання.

https://osvita.diia.gov.ua/courses.

" Повернись живим "

     

День Збройних сил України, який відзначається 6 грудня, є особливим святом, визначеним мужністю та самовідданістю тих, хто сьогодні захищає наше спільне світле майбутнє. Це свято є нагадуванням про те, що захисникам і захисницям нашої країни доводиться стикатися з великими труднощами та випробуваннями кожного дня. Безмежно дякуємо нашим ЗСУ!

" Ой, хустина, хусточка! "

    З давніх-давен, хустка для українців була символом прихильності, любові, вірності в коханні, прощання і скорботи, а також оберегом. Хустка – «хистка» від слова хистити, захищати. Вона захищає голову, плечі від холоду, спеки, дощу і вітру. Це елемент одягу переважно жінок, який пов’язують на голову, шию, накидають на плечі. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому хустина була обов’язковим головним убором заміжньої жінки.

     Хустка була ще і маркером соціального стану жінки – заможні жінки носили хустки із дорогих тканин, бідні – з дешевших.

     В Україні хустка крім побутового значення мала ще і обрядове:

– розстеляли м’якеньку хустинку, щоб заповити маленьку дитинку,

– коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу. «Дай мені, мамо, хустку на щастя, хай буде на згадку вона, щоб не була поміж нами далека чужа сторона»,

– коли козаки вирушали з військом у похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустку, як символ вірності у коханні: «Дарувала шиту шовком хустину, щоб згадував на чужині…»,

– під час вінчання молодих людей їхні руки пов’язували хусткою,

– покриття голови нареченої хусткою символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя,

– після смерті рідних, як знак жалоби, носили чорну хустку. На похоронах всім жінкам, які були присутні на процесії, перев’язували ліву руку хусткою і хусткою тримали свічку.

  Багато традицій, пов’язаних з хусткою, збереглися в Україні й донині. Здавна хустка вважалась українським національним аксесуаром, який зберігає в собі старовинні традиції. В центральній міській бібліотеці пройшла виставка         "Ой,хустка,хусточка" з якою ознайомилися учні 10-Б класу ЗОШ №2.

Бунтівний романтик М.Хвильовий

 

З 4 по10 грудня в різних містах України проходить Національний  тиждень читання, «Бути своїми», що означає зв’язок між поколіннями, а у фокусі тижня — Микола Хвильовий, якому виповнюється 130 років від дня народження.

 Мета акції —  об'єднати українців навколо читання — як на щодень, так і на довгі роки. Упродовж читацького тижня  по всій Україні відбудеться низка літературно-мистецьких заходів.

   Микола Григорович Фітільов (псевдонім - Хвильовий ) – видатний український письменник, політичний діяч, вчитель, один з найвідоміших представників розстріляного відродження, який активно виступав за тотальну українізацію, відвернення від Москви та світле майбутнє для наступних поколінь. Його забороняли, переслідували, звинувачували, але він продовжував творити й надихати інших. 

  Народився майбутній прозаїк 13 грудня 1893 року у Тростянці Харківської губернії (зараз територія Сумської області) у родині вчителя. Завжди мав важкий характер,   але його любили й поважали. Він створив чимало унікальних творів й започаткував неоромантичну течію психологічного письма. Одні з найвідоміших робіт Миколи Фітільова: “Україна чи Малоросія?”, цикл памфлетів “Камо грядеш?”, новели “Дорога й ластівка”, “Кіт у чоботях”, “Я (Романтика)” та інші. Він не дуже ладив з вчителями… Тому й не дивно, що його двічі виключали з гімназій: Охтирської й Богодухівської.  Хвильовий брав участь у Першій світовій та громадянській війнах. За політичними переконаннями вважав себе українським комуністом.  Був двічі одружений. Перша дружина – Катерина Гащенко, яка подарувала йому дочку Іраїду, але шлюб з часом розпався та жінка не дозволяла спілкуватися Хвильовому з дитиною. Пізніше він одружився із Юлією Уманцевою, у якої була дочка від першого шлюбу — Любов, яку Микола сприймав як рідну, згодом заповів їй усі авторські права своїх творів.  Свої перші художні твори він починає писати у 1917 році. Першими поетичними збірками Миколи Хвильового вважають “Молодість” та “Досвітні симфонії”.  У різні періоди, був активним діячем багатьох літературних організацій: “Гарт”, Урбіно, ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури), Пролітфронт.

Микола Хвильовий деякий час перебував за кордоном (хворів на туберкульоз). Жив в  Австрії, побував у Німеччині, та все-таки повернувся в улюблений Харків.  Він інколи зловживав алкоголем, був невибагливим до одягу та не любив, коли хтось поруч проявляв лідерські риси.  Прожив не довго… Хвильовий покінчив життя самогубством (застрелився) 13 травня 1933 року у Харкові.   

 Смерть письменника стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920-1930 років. Твори Хвильового ще довго були забороненими.

У Харкові встановлено меморіальну дошку на місці будинку, де проживав письменник. Також меморіальну дошку було встановлено у рідному селі Хвильового.

 В центральній  міській бібліотеці пройшов захід під назвою "Бунтівний романтик М.Хвильовий" до тижня читання під назвою "Бути своїми". На заході були присутні учні 10-Б класу, загальноосвітньої школи № 2 на чолі з класним керівником Мартиненко Тетяною Валеріївною. Всі присутні переглянули документальний фільм з цікавими фактами  життя видатного політичного діяча, завідувачка Бабенко Наталія Володимирівна виступила перед  присутніми з промовою, була проведена вікторина. Бібліотекар Василенко Наталія Дмитріївна зробила короткий огляд літератури. Учениця Марія Мельник читала вголос уривок з новели "Я Романтика". Після перегляду та читання вголос аналізували  зміст літератури.