" Захисти себе сам"

 24 березня за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) по всьому світу відзначають День боротьби з туберкульозом. Цього дня 132 роки тому ( 1882 р.), німецький мікробіолог Роберт Кох оголосив про відкриття мікробактерії (збудника) туберкульозу.

  Метою Всесвітнього дня є поінформувати про глобальну епідемію туберкульозу якомога більше людей  і дати  зрозуміти  людству, що чинити опір цій хворобі можна і треба. Як показали проведені дослідження,сьогодні має місце недостатня інформованість населення  з питань профілактики, лікування та боротьби з туберкульозом. Щоб зупинити та перемогти  хворобу усі мають зрозуміти, що без обізнаності  про туберкульоз,боротьба з ним приречена на невдачу.

   Ситуація з туберкульозу в Україні залишається складною. В 1995 році була зареєстрована епідемія туберкульозу в Україні, і вона стрімко прогресує. Тільки  впродовж останніхl років Україна потерпає від цієї хвороби. Незважаючи на всі заходи, яких вживають для запобігання їй, щогодини туберкульозом заражаються троє жителів нашої країни, щогодини вмирає один хворий, а всього хворіє 1,5% населення. З'явилась нова небезпечна форма хвороби - хіміорезистентний туберкульоз, тобто не чутливий до дії лікарських препаратів. 

    Бібліотекарями була проведена виставка «Захисти себе сам», в  якій надавалася інформація щодо профілактики туберкульозу.  

    Основною метою виставки є актуалізація проблеми туберкульозу в Україні, підвищення поінформованості населення щодо профілактичних методів, основних симптомів захворювання та можливості лікування.

    Своєчасність виявлення захворювання та початок негайного лікування забезпечить повноцінне та безпечне життя для кожного з нас, тому при появі перших ознак негайно звернись до лікаря!

" Добровольці - воїни світла"

 14 березня відзначають День українського добровольця. Добровольці були першими, хто став на захист держави, коли ворог прийшов на нашу землю.

 Коли постала загроза територіальній цілісності України, тисячі добровольців — представників різних професій і поколінь — за покликом серця вирушили захищати Вітчизну.

Велика шана нашим захисникам.

" Тарас Шевченко - славетний син України"

 З метою вшанування видатного сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка, підтримки заходів із вивчення і популяризації спадщини Великого Кобзаря в Україні та за її межами, підтримки й активації аматорського мистецтва, зростання громадського інтересу до народної творчості, Роздільнянською публічною бібліотекою щорічно проводяться Шевченківські дні.

07.03.2024 працівники Роздільнянського районного відділу пробації спільно з суб'єктами пробації відвідали в Роздільнянській публічній бібліотеці виставку- портрет «Тарас Шевченко- славетний син України».

З книжками, які були на виставці присутніх ознайомила Наталія Дмитрівна Василенко, яка зауважила, що прогресивне людство всього світу широко відзначає день народження геніального сина України Тараса Григоровича Шевченка. Головною метою було підтримати заходи із вивчення і популяризації спадщини Великого Кобзаря в Україні та за її межами.

Адже Шевченко є явищем української духовності, могутнім джерелом національної самосвідомості, учасником історичного життя народу, порадником, навіть пророком майбутнього та апостолом правди, символом України. Захід завершився читанням творів Кобзаря.

"Тарас Шевченко - славетний син України"

 «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові свіжі й вільні шляхи професорам та книжним ученим», – писав Іван Франко.

 Сьогодні немає українця, який би не знав «Заповіту», не читав «Кобзаря». Любов до Тараса Шевченка, його вшанування в народі триває понад два століття. І ця слава така животворча та невмируща, що не знає кордонів.

 Слово і дух Тараса Шевченка стали будителями державного відродження України на різних етапах її історії. Його «Кобзар» прозвучав в унісон із тими демократичними віяннями, які котилися Європою у ХІХ столітті.

 Цьогоріч ми відзначаємо 210 років від дня народження Тараса Шевченка. Мрія поета збулася – Україна стала незалежною. Це головний здобуток нації за пройдені століття.

 У свідомості кожного громадянина нашої держави Тарас Григорович Шевченко займає місце національного героя. Життя та творчість великого митця вже майже два століття надихає українців до боротьби за правду, свободу та майбутнє нашої країни.

 Сьогодні, в умовах повномасштабної війни рф проти України, Тарас Шевченко залишається на позиціях лідера, чиї ідеї, літературні та художні твори є смислоутворюючими і набувають особливої актуальності. Шевченко – воїн і символ, який разом зі всіма нами обороняє українську землю.

 У складній і напруженій ситуації шевченківське слово звучить… Лунає всюди, де є ті, хто його читає і слухає… 

  В центральній  міській бібліотеці до 210- річчя Т.Г.Шевченка пройшов захід під назвою "Тарас Шевченко - славетний син України" до тижня читання. На заході були присутні учні 10-Б класу, загальноосвітньої школи №2 на чолі з класним керівником Мартиненко Тетяною Валеріївною. Всі присутні переглянули документальний фільм "Таємниці генія Шевченка" з цікавими фактами  життя видатного пророка,Великого Кобзаря.

 Завідувачка Бабенко Наталія Володимирівна та бібліотекар-координатор Цедейко Юлія Віталіївна виступили перед  присутніми з розповіддю про життя видатного митця. Бібліотекар Василенко Наталія Дмитріївна зробила короткий огляд літератури. Учні читали вголос та напам'ять вірші Т.Г. Шевченка. Після перегляду та читання вголос присутні  ознайомилися з  цікавими фактами про життя  поета.

 

   

" Павло Чубинський - творець державного гімну "

   Павло Платонович Чубинський — відомий вчений-етнограф, поет і журналіст, юрист, активний діяч українського національного руху на Правобережній Україні. Він народився на хуторі поблизу Борисполя. Павло Чубинський походив з української шляхти. Його давнім предком був козак Іван Чуб, похований у Борисполі. Однак прадід відомий уже під більш "шляхетним" прізвищем — Чубинський.

  Тут Павло Платонович і народився. Мав двох сестер і двох братів. Учився в Переяславському повітовому училищі, Другій київській чоловічій гімназії. Затим закінчив університет у Петербурзі. Там зійшовся із Шевченком, захоплювався ним, писав вірші "під Кобзаря" й у чомусь повторив долю поета: удруге його вислали з України через донос Юзефовича — того самого, який колись здав жандармам Шевченка й кириломефодіївців. Після закінчення університету Чубинський повернувся в Україну. Як правник, вважав за обов'язок допомагати селянам, які тоді звільнились од кріпацтва й мали багато клопоту з власністю на землю. Дивився на справу як юрист і як поет. Одна з його тодішніх робіт називалася "О значении сказок, пословиц и песен для криминалиста". 

  Був закоханий у Лізу Рашевську, сестру приятеля з Чернігівщини. Дружив із молодими українофілами — Миколою Лисенком, Михайлом Драгомановим, Олександром Кістяківським. Хтось доніс, що компанія збирається таємно на хуторі Чубинському. Там є каланча, на ній нібито вивішують сигнальний прапор, який видно за 25 верст аж у Києві. Це було дурницею, але доноси наробили переполоху. Чубинського арештували й вислали в Архангельську губернію. Він вимагав слідства, адже звинувачення були смішні: відвідував могилу Шевченка, там "пил водку с простолюдинами и распевал возмутительные малороссийские песни". Слідства так і не було. Утім, у батька питали, чи не бачив він у сина заборонених книг. Той відповів: "По моей более чем 60-летней старости и изувечью лишенный левой ноги и слабости зрения никаких книг вовсе не читаю". 

   На засланні Чубинський провів майже сім років. Був чиновником з особливих доручень при тамтешніх губернаторах; ті не могли ним нахвалитися. Зрештою він сам себе не тільки визволив із заслання, а й проклав дорогу у вищі наукові сфери Російської імперії. Його статистико-економічні дослідження Архангельської губернії були такими цінними, що губернатор князь Гагарін просив нагородити засланця орденом Св. Станіслава. Цар ідею підтримав. Чубинському дозволили повернутися в Україну. 
Чубинський влаштувався тоді служити у цукроварній фірмі Яхненків і Симиренка. Тут він познайомився з Катериною Порозовою, сестрою дружини інженера-цукровара Толпигіна й у 1872 р. — одружився. 

Імператорське Російське географічне товариство влаштувало експедицію для вивчення України. Очолив її Чубинський. За три роки зібрав стільки матеріалу, що навіть тепер семитомник "Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край" залишається взірцевим. За цю роботу отримав кілька нагород, зокрема, золоту медаль на Географічному конгресі в Парижі. 

  Завдяки Чубинському 1873 року в Києві відкрито Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, прообраз нашої Академії наук. Тоді ж Чубинський провів у Києві перепис, який показав, що більшість киян вважають рідною мовою українську. 

    Старий Юзефович назвав це провокацією, наскаржився цареві. Чубинського знову усунули з України, а київський відділ Географічного товариства закрили. У Петербурзі він служив у міністерстві шляхів сполучення. Здоров'я мав підірване. Сучасники знали його чорнооким, носатим і губатим, дуже живим і темпераментним. І ось ця "капітальна споруда", як писав про нього Кістяківський (чоловік рідної сестри Чубинського) перетворилася на руїну. Він мав хворобу мозку, перестав упізнавати людей. Лікування не допомагало. Випросили дозвіл виїхати в Україну, де він уже не був шкідливим для імперії. Жив практично рослинним життям майже сім років. Коли помер, Кістяківський записав у щоденнику: "Це була давно бажана смерть".
 
   Є версія, що пісню "Ще не вмерла Україна" запозичено з мазурки "Єще Польска нє зґінела", згодом польського гімну. Чубинський нібито чув цю пісню на Півночі від польських засланців. Насправді свій текст він написав до того, 1862 року, в Києві на Великій Васильківській, 122, у домі купця Лазарєва, де автор квартирував (тепер на тім місці дім номер 106). Якось там співали пісню сербських повстанців, де були слова "Серце біє і кров ліє за нашу свободу". На боці сербів за незалежність від Османської імперії воювали двоє братів Чубинського. Він майже за півгодини написав свій текст. Спершу пісню співали на сербський мотив, потім на музику Лисенка. 1863 року текст потрапив у Галичину, де Михайло Вербицький написав музику, відому тепер. Пісню довго вважали народною. Цей текст навіть опинився у збірці кубанських козацьких пісень, виданих 1966 року — коли в Україні за "петлюрівський гімн" можна було поплатитися таборами або психушкою. Дослідник Дмитро Чередниченко подає 20 варіантів тексту й підкреслює, що перший рядок у Чубинського звучав так: "Ще не вмерла України і слава, і воля".

   

" Одещина: подорож у часі "

  Публічним бібліотекам для того, щоб вижити сьогодні, потрібно відповідати вимогам часу і потребам громади. Бути корисними і цікавими населенню свого мікрорайону, стати більш відкритими і дружніми, запропонувати населенню нові послуги, подати нові ідеї громадській спільноті, залучити різні вікові категорії до співпраці на благо самих же людей - головне завдання публічних бібліотек.

 Робота з громадою і на благо громади майже завжди пов’язана з краєзнавством. Традиційні форми краєзнавчої роботи публічних бібліотек під впливом часу повинні змінюватися, ставати більш яскравими і ефективними, наближеними до жителів і завжди проводитися за участю населення.

У Роздільнянській міській бібліотеці  була проведена виставка " Одещина: подорож у часі " на якій були представлені книги та історичні фотоальбоми нашого краю. Всіх бажаючих ознайомитися з літературою запрошуємо до нашої бібліотеки!

"10 років спротиву"

 Щорічно 26 лютого Україна відзначає День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, який був запроваджений Указом Президента України. З метою вшанування мужності і героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, у відстоюванні територіальної цілісності України.У Роздільнянській міській бібліотеці  оформлено викладку інформаційних матеріалів « 10 років спротиву».